Розділяй Думки і Завойовуй Території: Як Війна на Донбасі Розколює Націю

Жевріючий військовий конфлікт на Донбасі та російська пропагандистська кампанія у ЗМІ часто розглядаються у ЗМІ, як фактори, що допомогають зростанню відчуття національної належності у українців. Нещодавній аналіз підсумовує популярну думку: «В контексті війни українці стають ще більше згуртованими в своєму патріотизмі та опозиції до Росії». Посилення українського націоналізму, який виходить за межі етнолінгвістичних розколів і давнішніх політичних ворожих настроїв, – це привабливий ідеал, але наше дослідження припускає, що такі патріотичні настрої поширені далеко не на всій території України.

У нещодавньому дослідженні ми проаналізували віртуальну комунікацію українців у соціальній мережі ВКонтакте (vk.com) – найбільшій за кількістю зареєстрованих користувачів і щоденних відвідувань соціальній медіа-платформі в Україні. Нам було цікаво дізнатися, як впливає війна на Донбасі на онлайн-комунікацію. Слід зазначити, що відразу після усунення Павла Дурова з посади гендиректора цієї компанії у 2014 році в результаті його публічної відмови від співпраці з російським урядом багато користувачів, які налаштовані проти Росії, на знак протесту видалили свої особисті сторінки в цій мережі. Такий ідеологічно мотивований самовідбір дещо уніфікував решту аудиторії мережі ВКонтакте (в сторону тих, хто має проросійські настрої), залишаючи нам менше шансів виявити гострі розбіжності на основі політичних поглядів. Інший чинник, який, можливо, вніс корективи в результати, – це той факт, що наші дані включають результати з окупованих південно-східних областей, де проукраїнські жителі, можливо, уникають відкрито висловлювати свої думки, побоюючись переслідувань.

Уже давно вчені ідентифікували війну як фактор та каталізатор державотворення. Зовнішні загрози загострюють почуття єдності, послаблюють внутрішні розбіжності і сприяють об’єднанню нації. В українській ситуації не зовсім зрозуміло, чи має війна на Донбасі такий об’єднуючий ефект. Довгий час Україна була поділена через регіональні, етнолінгвістичні та політичні аспекти. Зараз вона бореться за свою територіальну цілісність і за політичну свободу – то чи сприяє ця війна єдності українського народу? Чи може далі посилює розколи, які можуть розділити й поляризувати суспільство та стримувати розвиток етнично-нейтрального суспільного націоналізму?

Щоб знайти відповіді на ці питання, ми зібрали вихідні дані про межрегіональну структуру обміну думками в Інтернеті на політично значущі теми. За допомогою пошуку за ключовим словом для політично значущих тем ми визначили 14 777 громадських спільнот (дискусійних груп), 19 430 445 записів на стіні та 62 193 711 коментарів від користувачів мережі ВКонтакте, які живуть в Україні. Використовуючи налаштування дати і часового поясу, а також місце проживання, зазначене у профілі, ми побудували панель щоденних спостережень у межах області. Наші дані дозволяють визначити щоденні зміни в обсязі мережевого спілкування, а також рівні міжрегіональної фрагментації і поляризації. Ми доповнили дані, отримані з соціальних мереж, даними про кількість військових втрат по областях, отриманими з джерел в Інтернеті, а також соціально-економічними показниками областей України.

Дані про військові втрати вперше були опубліковані в березні 2014 року, а пік прийшовся на серпень, коли повідомлялося про більш ніж 500 загиблих.

Доречі, ми можемо чітко спостерігати експоненціальне зростання активності користувачів після протестів на Майдані в листопаді 2013 року і після початку конфлікту. Насправді, середня кількість коментарів до політичних статей зросла приблизно з тисячі на місяць на початку 2013 року до декількох мільйонів у 2014-му.

За допомогою серії статистичних моделей з ефектом фіксованого часу ми виявили, що повідомлення про загиблих сприяло підвищенню онлайн-активності, про це свідчить кількість коментарів. Позитивний ефект триває не менше тижня і зберігається при скороченні спостережень до періоду після початку протестів на Майдані.

Хоча новини про військові втрати посилювали онлайн-активність по всій країні, регіональний аналіз (в розрізі областей) показує, що в західних та центральних областях користувачі більше співчували втратам інших областей, тоді як онлайн-активність користувачів VK.com із півдня та сходу країни насамперед виникала при обговоренні втрат, які понесли їх рідні регіони.

Ці висновки узгоджуються з нещодавнім експериментальним дослідженням Міхаеля Бауера, Алессандра Кассара, Джулі Хітілової та Джозефа Генріха, які виявили, що досвід війни зміцнює внутрішньогрупові внтереси, але зменшує довіру до чужоземців. Інформація про військові втрати у конкретних областях може послужити зміцненню регіональної ідентичності, підвищити почуття приналежності до вузької групи та спровокувати відчуження щодо “інших”.

І все-таки наші результати дещо обнадіюють: активізація онлайн-спілкування відбувається не лише завдяки повідомленням про військові втрати; принаймні в деяких частинах країни українці співчувають втратам й інших областей. Але чи згуртувалася українська віртуальна публіка у відповідь на насильницький конфлікт на Донбасі? Чи  починають люди з різних куточків країни більше спілкуватися між собою? Ми визначимо дві величини крос-регіональної комунікації: рівні крос-регіональної фрагментації, визначені як брак зв’язків (обміну інформацією) між різними групами в суспільстві, та рівень її поляризації або різниці інтенсивності позитивних і негативних настроїв. Якщо в умовах війни українці стають дедалі згуртованішими, можна очікувати зниження фрагментації та поляризації спілкування в соціальних мережах.

Для вивчення фрагментації ми аналізуємо дошки обговорень мережі ВКонтакте, зокрема регіональний розподіл користувачів, які коментують записи на стіні. Щоб оцінити, наскільки фрагментованою є певна дискусія, ми використовуємо такий принцип. Будь-яка пара областей має високий рівень фрагментації, коли більшість коментарів в обговоренні насамперед надходять від користувачів однієї з цих двох областей. З другого боку, низький рівень фрагментації фіксується тоді, коли обидва регіони демонструють однакову активність в обговоренні, вказуючи на те, що відбувається інклюзивне спілкування і міжрегіональний обмін інформацією. Таким чином, ми визначаємо індекс згуртованості (реверс фрагментації), який дорівнює нулю, коли в коментарях представлений лише один конкретний регіон, а максимальний показник індексу фіксується тоді, коли обидва регіони демонструють однакову активність, тобто по 50 відсотків коментарів в обговоренні з обох сторін.

Три наведені нижче графіки ілюструють динаміку розвитку індексу двійкової згуртованості, який вимірює фрагментацію спілкування між двома різними частинами країни протягом 2013–2014 років. Якщо ми детальніше розглянемо два, як зазвичай вважається, споріднених регіони України – області південного сходу і західно-центральний регіон, – то побачимо, що саме після подій на Майдані дискусії в рамках цих двох груп областей стали більш інтегрованими та інклюзивними.

Справді, хоча й на початку 2013 року ми спостерігаємо кілька тимчасових різких стрибків у згуртованості спілкування, середнє значення індексу до Майдану становило приблизно 0,15–0,20. У 2014 році індекс показав чітку тенденцію до зростання й досягнув 0,20–0,35. Різниця є статистично значущою.

Ситуація виглядає зовсім по-іншому, якщо розглядати спілкування між південними областями та областями західно-центрального регіону країни. Як і раніше, ми бачимо, що до подій на Майдані більшість онлайн-обговорень були односторонніми й велися між представниками одного регіону. Цей результат відповідає висновкам нещодавнього дослідження, яке провели Дінісса Дуванова, Олександр Семенов та Олександр Ніколаєв. Вони вважають, що зазвичай люди більше та інтенсивніше спілкуються в межах свого регіону, а не між західною та східною частинами країни. Хоч як дивно, але така ситуація була навіть після початку військового конфлікту – на графіку немає чітко виражених змін у динаміці індексу.

Отже, ми не знайшли жодних доказів, які б свідчили, що військові втрати впливають на рівень згуртованості соціальних мереж та об’єднують величезні території сходу й заходу України. Навіть, якщо зважати на зменшення рівня фрагментації, цей процес відбувається окремо для кожного з цих двох регіонів, і тому аж ніяк не впливає на міжрегіональне онлайн-спілкування. У той час, коли інтенсивність військового конфлікту сприяє активності онлайн-користувачів, вона найбільше активізує регіональну, а не загальнонаціональну комунікацію. Ми припускаємо, що принаймні в сфері спілкування в соціальних мережах війна ніяк не згуртовує українців, які є користувачами мережі ВКонтакте і які живуть далеко одне від одного.

Є одне застереження, що стосується нашого аналізу, – спілкування не означає згоду. Для того, щоб розрізняти конструктивні та деструктивні типи розмов, ми аналізуємо їх зміст за допомогою позитивних і негативних «наборів слів». Ми складаємо дві змінні, які охоплюють загальну кількість позитивних і негативних слів у змісті, отриманому від кожної області. В окремих регресіях ми обчислюємо коефіцієнт регресії для даних про військові втрати. Якщо новини про втрати на війні зменшують поляризацію в онлайн-обговореннях, маємо спостерігати взаємозв’язок зростання негативних настроїв зі збільшенням позитивних настроїв і навпаки.

Наш аналіз вказує на те, що військовий конфлікт, як правило, поляризує дискурс соціальної мережі на сході України, але не в західних, центральних або навіть південних областях. На сході, зі зростанням кількості жертв, обговорення стали емоційнішими як із позитивними, так і негативними висловлюваннями. Це дозволяє припустити, що тоді як онлайн-поведінка жителів південних, західних та центральних областей помітно демонструє подібну реакцію на військові втрати, то області сходу, здається, стають дедалі більш поляризовані конфліктом і демонструють як негативні, так і позитивні настрої.

Незалежно від нашого ставлення до цієї теми, ми знаходимо докази диференціальної онлайн-поведінки у східних та західних областях, які піддають серйозним сумнівам припущення, ніби українці загалом стають згуртованішими у часи, коли територіальна цілісність їхньої країни перебуває в небезпеці. Як доходить до спілкування у соціальних мережах, немає жодних результатів, які б свідчили про наростання почуття солідарності, що виходить за межі безпосередніх географічних уподобань. Водночас відкриваються і оптимістичні, і сумні перспективи. Попри надії ініціативних політичних активістів і щирих українських патріотів, поки що зарано претендувати на перемогу всеукраїнського націоналізму, який базуватиметься на суспільній, а не на етнічній ідентичності. Перспектива полягає в тому, що і захід, і схід країни збільшує свою онлайн-активність і будує тісні зв’язки з сусідніми областями, але водночас захід демонструє міцну згуртованість і з іншими куточками України. Більше зусиль до залучення східних регіонів сприятимуть зменшенню регіональної фрагментації у перспективі.